Дитяча психосоматика

Психосоматичні розлади – порушення функцій внутрішніх органів і систем, виникнення та розвиток яких найбільше пов’язані з нервово-психічними чинниками, переживанням гострої або хронічної психологічної травми, специфічними особливостями емоційного реагування особистості. Зміни у психосоматичній регуляції є ґрунтом для виникнення психосоматичних хвороб, або психосоматозів.

Головною умовою дитячої психосоматики є зв’язок між емоційними проблемами та дитячими хворобами. На відміну від дорослих дитина не може впоратися з душевним дискомфортом самостійно. Вона просто не розуміє, що відбувається, а відчуває тільки пригніченість і невпевненість. Внаслідок тривалого перебування у такому стані дитина починає хворіти та підсвідомо запускає механізми, що призводять до виникнення захворювань.

Основними причинами дитячої психосоматики є нестача уваги, гіперопіка або несприятлива атмосфера в родині.

Деяким батькам складно усвідомити, що саме вони є справжньою причиною психосоматичних захворювань дітей. Вони звикли вважати, що і як має бути, люблять дітей, піклуються, одягають, годують. Їм складно змінити свою внутрішню позицію і ставлення до дитини, адже вони зосереджені на проявах хвороби (кашель, підвищення температури, висипки). Якщо батьки здатні виявити закономірності між конфліктами і подіями в родині, а також періодами загострення хвороби у дитини, то можуть змінити ситуацію та сприяти її одужанню.

Часто причиною виникнення психосоматичних захворювань у дітей є також ситуація, коли один із батьків проявляє недостатньо тепла і позитивних емоцій при спілкуванні з дитиною. або взагалі її ігнорує. Батько або мати можуть поводити себе дещо відсторонено стосовно маля, зовсім не цікавитися його життям. У такому випадку їм не відомо, чим цікавиться дитина, про її переживання щодо оцінки її поведінки.

Типові хвороби, які розвиваються у дітей внаслідок психосоматичних розладів.

• Тонзиліт – зустрічається у тих діток, які не можуть висловити свою думку, проявити себе.

• Нежить означає, що дитині часто доводиться стримувати плач.

• Кон’юнктивіт – у дитини немає бажання спостерігати за тим, що відбувається навколо неї.

• ГРВІ часто турбує тих діток, які відчувають, що не виправдовували очікування мами і тата.

• Заїкання – дитина не відчуває себе в безпеці, вона чимось сильно налякана й перебуває у цьому стані тривалий час.

• Аденоїди – дитина відчуває себе небажаною, непотрібною.

• Бронхіт, постійний кашель сигналізують про те, що у дитини є страх виявити свої почуття перед батьками.

• Міопія – дитина не хоче бачити те, що їй неприємно. Найчастіше це стосується взаємин між батьками або якихось речей, спрямованих проти неї. Проблеми із зором у підлітковому віці можуть говорити про те, що дитина боїться майбутнього, не знає, чим хоче займатися, або взагалі не хоче нічим займатися.

• Постійні рецидиви ангіни свідчать про те, що дитина від природи боязка, нерішуча, боїться висловлювати свою думку, не може попросити те, що для неї важливо